Бурение скважин в Киеве и Киевской области      
Тел.: 093 597 31 10
От 140 грн/м. !

Гідрогеодинамічна зональність

2.3. Гідрогеодинамічна зональність

 

При гідрогеологічному районуванні дуже важливими і принциповими ознаками є гідрогеодинамічна зональність і характер напору підземних вод для водопостачання.

Напірність підземних вод визначається в порівнянні з атмосферним тиском і рівнем грунтових вод з вільною поверхнею, тиск на яку дорівнює атмосферному (табл. 2.4).

 

Таблиця 2.4. – Класифікація гравітаційних підземних вод за умовами їх напірності

 

Підземні води

Порівняння з атмосферним тиском

Зв’язок з коливанням рівня грунтових вод

Безнапірні

Субнапірні

 

Напірні

 

Надлишково напірні

1

≥1

 

>1

 

10 – 1 000

Тотожний

Відображує сезонні або річні коливання

Відображує вікові коливання або зв’язок відсутній

Відсутній 

 

Комплексні дослідження чисельних артезіанських басейнів, проведені гідрогеологами за останні 15 – 25 років, дозволили ще детальніше розробити питання вертикальної гідрогеодинамічної зональності й довести, що з її допомогою можна пояснити та прогнозувати умови будь-якого басейну пластових вод на заданій глибині.  Гідрогеодинамічний режим в тій чи іншій частині розрізу визначається складністю геологічної будови, в т.ч. водовміщуючим середовищем, що взаємопов’язується із гідродинамічними умовами всієї водонапірної системи платформенного басейну пластових вод [40,83] для водопостачання.

За схемою гідрогеодинамічної зональності, запропонованою Л.А. Островським [67], у розрізі артезіанських басейнів виділяються шість зон, які істотно відрізняються одна від одної природою формування напорів, режимів підземних вод і характером водообміну. Нижче наведені гідрогеодинамічні зони  і їх характеристики за водонасиченістю і напірністю (табл. 2.5).

Перша гідрогеодинамічна зона – зона аерації нестійкого низхідно-висхідного водообміну – є основним об’єктом безпосереднього впливу водогосподарських (в т.ч. меліоративних) систем, пов’язаних з перерозподілом поверхневого стоку.

Друга гідрогеодинамічна зона безнапірних і субнапірних низхідних вод служить акумулятором атмосферних опадів, що регулює поверхневий стік і є джерелом живлення нижчезалягаючих підземних вод, що використовуються для водопостачання. Разом з першою зоною вона відображає явища й процеси, пов’язані з інженерною діяльністю людини щодо налагодження водопостачання.

Третя гідрогеодинамічна зона субнапірних низхідно-висхідних вод у басейнах, де відсутній регіональний водотрив, є дзеркалом, що відображає активність впливу інфільтраційного етапу розвитку басейну пластових вод у неоген-антропогеновий час, що настав у новітню тектонічну епоху [40,67]. В цій зоні зосереджений основний об’єм природних ресурсів і запасів прісних підземних вод, які використовуються для водопостачання.

 

Таблиця 2.5. – Схема гідрогеодинамічної зональності [67].

 

Гідрогеодинамічна зона

Приуроченість в розрізі та характеристика

Зона аерації низхідно-висхідного водообміну (1).

 

Зона безнапірно-субнапірних низхідних вод (2).

 

Зона субнапірних низхідно-висхідних вод (3).

 

 

 

Зона напірних низхідно-висхідних вод (4).

 

 

 

Зона напірних висхідних
вод (5).

 

 

 

 

Зона надлишково-напірних висхідних вод (6).

Верхня частина басейну, що не містить постійних у часі гравітаційних підземних вод.

 

Водонасичена верхня частина басейну, вище сучасних місцевих базисів дренування.

 

Водонасичена середня частина басейну, нижче сучасних базисів ерозії, яка дренується великою гідрографічною сіткою або безстічними западинами в арідній зоні.

 

Водонасичена середня (або нижня) частина басейну, нижче підошви першого від поверхні регіонального водотриву, напірні води під гідростатичним тиском.

 

Водонасичена нижня (або середня) частина басейну, напірні води під геостатичним тиском, за відсутності регіонального водотриву – під гідростатичним тиском вищезалягаючих гідрогеодинамічних зон.

 

Водонасичена нижня частина басейну, ізольована від вищезалягаючої частини водотривом, особливо галогенним; напірні води під геостатичним тиском.

 

Підземні води четвертої гідрогеодинамічної зони – зони напірних низхідно-висхідних вод формуються в умовах наявності регіонального водотриву, вони менш активно беруть участь в загальному водному балансі, проте, в окремих районах вони забезпечують сталий стік джерел, струмків, є постійним чинником утворення поверхневого стоку і можуть служити одним з основних джерел централізованого водопостачання, захищеним від забруднення.

П’ята гідрогеодинамічна зона напірних висхідних вод зустрічається в басейнах напірних вод, де в розрізі осадового чохла відсутній регіональний водотрив, а латеральний стік глибоких водоносних горизонтів обмежений окремими блоками, обумовленими успадкованими розломами або інверсійними авлакогенами [67,83]. Гідростатичний напір всієї водонасиченої частини басейну визначається вищезалягаючими гідрогеодинамічними зонами, а в умовах наявності регіонального водотриву та блокової будови басейну – геостатичним напором.

Шоста гідрогеодинамічна зона надлишково напірних висхідних вод розвинена в басейнах напірних вод крайових прогинів (елізійні басейни) в умовах широкого розповсюдження водотривких, особливо солевміщуючих товщ і екрануючих розломів; її гідродинамічний режим сформувався до, або в період прояву новітніх тектонічних рухів неоген-антропогену [83]. У цій зоні латеральний стік відсутній, розвантаження підземних вод відбувається по розломах у періоди підвищеної тектонічної активності.

Кількість і поєднання гідрогеодинамічних зон може бути найрізноманітнішими [40,78]. За відсутності міграції глибинних флюїдів в окремих нафтоносних структурах басейнів блоково-пластових вод під гідрогеодинамічною зоною надлишково напірних висхідних вод (6) може розташовуватися зона напірних висхідних вод, які можна використовувати для водопостачання (5).

 

Версия для печати
Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено, при согласованном использовании материалов необходима ссылка на ресурс. 
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS