Бурение скважин в Киеве и Киевской области      
Тел.: 093 597 31 10
От 140 грн/м. !

Хім. склад підземних вод-3

Хімічний   склад   і   умови   формування  
підземних   вод для буріння свердловин на воду

 

Сучасна гідрохімічна зональність Волино-Подільського артезіанського басейну є відображенням тривалої і складної історії формування підземних вод, яка визначає особливості водообміну протягом всього періоду розвитку артезіанського басейну і обумовлює співвідношення областей живлення, накопичення та розвантаження підземних вод. Вона пов’язана зі складною історією осадонакопичення басейну, яка супроводжувалась багаторазовим чергуванням морського й континентального режимів і привела до накопичення двох головних типів вод – седиментаційних та інфільтраційних.

У межах Волино-Подільського басейну досить добре вивчений хімічний склад вод, які використовуються для буріння свердловин на воду, верхньої частини розрізу і дуже слабо й нерівномірно можуть бути охарактеризовані води його глибокої частини.

В осадовій товщі порід, які складають Волино-Подільський артезіанський басейн, встановлені підземні води різного ступеню мінералізації і різного хімічного складу – від слабомінералізованих гідрокарбонатних кальцієвих (близьких до поверхні), придатних для буріння свердловин на воду, до міцних хлоридних натрієво-кальцієвих розсолів високого ступеню метаморфізації.

Тип вод, як і ступінь мінералізації, різко відрізняються в різних частинах басейну. Так, у південно-східній частині, яка відповідає західному схилу УМ, у всій товщі осадових утворень, як правило, розвинені гідрокарбонатні кальцієві та кальцієво-магнієві слабомінералізовані води. У північній частині басейну зона слабомінералізованих гідрокарбонатних кальцієвих вод охоплює всю товщу крейди й занурюється у відклади верхнього протерозою та палеозою. Геолого-тектонічні умови даної частини басейну дозволяють прогнозувати значну її потужність для використання шляхом буріння свердловин на воду.

У північно-східній частині Волино-Подільського артезіанського басейну до глибини 350-450 м сформувалась зона прісних гідрокарбонатних вод, пов’язаних з відкладами протерозою, палеозою (виключаючи карбон), верхньої крейди, неогену й четвертинного періоду. У західній і центральній частинах басейну зона прісних вод розвинена тільки у верхній тріщинуватій товщі турон-маастрихту до глибини 100 м, а також у неогенових і четвертинних відкладах. Високомінералізовані хлоридні натрієві води, які використовуються для буріння свердловин на воду, зустрічаються в глибоких частинах Львівської западини у водоносних горизонтах, що залягають нижче нетріщинуватої зони мергельно-крейдяних відкладів турон-маастрихту, яка є регіональним водотривом, або нижче не регіонально поширеного рифейського водотриву.

У центральній частині артезіанського басейну, приуроченій до Львівського палеозойського прогину, вся верхня товща утворень (неоген, крейда, верхня частина девону) містить слабомінералізовані гідрокарбонатні кальцієві та кальцієво-магнієві води. Нижче відмічені сульфатні та хлоридні води з мінералізацією більше 1 г/дм3. Тут, порівняно зі східною та північною частинами басейну, потужність зони прісних вод для буріння свердловин на воду значно зменшується.

У Львівській верхньокрейдовій мульді слабомінералізовані гідрокарбонатні кальцієві води охоплюють лише верхню частину відкладів верхньої крейди. У кам’яновугільних відкладах мінералізація вод зростає до 10 г/дм3 і води набувають хлоридного натрієвого складу, змінюючись, із зануренням порід палеозою, на хлоридні натрієво-кальцієві високомінералізовані води високого ступеню метаморфізації, які активно використовуються для буріння свердловин на воду.

Таким чином, слабомінералізовані (прісні) води поширені на всій площі Волино-Подільського артезіанського басейну для буріння свердловин на воду, проте потужність зони цих вод неоднакова в різних його частинах, і залежить від умов водообміну. Загальний гідрохімічний фон цієї зони порушується великою кількістю гідрохімічних аномалій, що виникли на ділянках тектонічних порушень, де відбувається вертикальна міграція вод глибоких частин розрізу у верхні водовміщуючі товщі.

Потужність зони прісних вод у південно-західній частині артезіанського басейну, придатної для буріння свердловин на воду, характеризується мінімальними величинами, на відміну від крайових його частин, де в умовах найбільшої розкритості надр вона може досягати 1 000 м.

У межах Волино-Подільського артезіанського басейну для буріння свердловин на воду зі сходу на захід, залежно від ступеню промитості водовміщуючих товщ, формується різна гідрохімічна зональність. У східній і північній частинах басейну спостерігається лише одна зона прісних гідрокарбонатних кальцієвих вод, яка охоплює всю товщу порід аж до кристалічного фундаменту; у центральній частині, на захід від довготи м. Рівне, встановлюється нормальна для платформенних умов гідрохімічна зональність (зони гідрокарбонатних, сульфатних і хлоридних вод), а в західній спостерігаються лише дві гідрохімічні зони – гідрокарбонатних і хлоридних, а зона сульфатних вод повністю випадає (рис. 3.13).

Водозабори Волино-Подільського артезіанського басейну працюють, в основному, в сталому гідродинамічному і гідрохімічному режимі, не перевищуючи розрахункових величин. На окремих водозаборах спостерігається поліпшення якісного стану підземних вод (Східна ділянка Городоцького водозабору) [15a]. На території Хмельницької області, на ділянках водозаборів, що експлуатують підземні води сеноманських та протерозойських відкладів для буріння свердловин на воду спостерігається підвищений вміст заліза – від 1,7 до 4,0 мг/дм3 (при ГДК 0,3 мг/дм3).

 

 

Версия для печати
Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено, при согласованном использовании материалов необходима ссылка на ресурс. 
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS