Бурение скважин в Киеве и Киевской области      
Тел.: 093 597 31 10
От 140 грн/м. !

Гідрогеологічні райони Українського щита

РОЗДІЛ ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОГЕОЛОГІЧНИХ СТРУКТУР УКРАЇНИ

ІІІ.1. Гідрогеологічні райони Українського щита.

 

У системі гідрогеологічних районів першого порядку (або мегарегіонів за В.М. Шестопаловим) Український масив тріщинних вод (УМ), або, згідно «Державного водного кадастру України» – Український басейн тріщинних вод, є природним вододілом, що розмежовує підземні води прилеглих до нього найбільших гідрогеологічних структур України: на півночі – Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну, на північному сході – Донецької гідрогеологічної складчастої області, на півдні – Причорноморського й на заході – Волино-Подільського артезіанських басейнів. УМ займає площу близько 143800 км2 і має потужність земної кори близько 42 км.

Характер гідрогеологічної структури УМ визначається в основному особливостями підземні води, які приурочені до докембрійського фундаменту, що складений різними метаморфічними і магматичними утвореннями, серед яких переважають гнейси, граніти і мігматити. Основою для формування зони активної тріщинуватості в кристалічних породах докембрію є мезозойський геоструктурний план, пов'язаний з тектонічною діяльністю в середній та пізній юрі. З розломами, що утворились в цей час, пов’язане також положення древніх річкових долин.

Порові і порово-тріщинні води приурочені в межах УМ до порівняно слабопотужних осадочних порід мезо-кайнозою, які плащеподібно залягають на складно еродованій поверхні кристалічного фундаменту. Ці води переважно безнапірні і слабонапірні [110]. Але в межах окремих тектонічних западин, таких, як Конксько-Ялинська, Криворізька, Бовтиська, Ротмістровська та інші, а також на деяких ділянках крайових частин УМ, з більш потужними осадочними товщами пов’язано утворення своєрідних артезіанських гідрогеологічних структур – артезіанських або адартезіанських басейнів.

Гідрогеологічна структура УМ відрізняється специфікою природних водообмінних процесів в підземних водах, які визначаються особливостями ландшафтно-кліматичних, геологічних (в тому числі тектонічних) і гідрогеологічних умов. Український масив тріщинних вод з півночі на південь перетинає три ландшафтно-кліматичні зони: Полісся (волога та напівволога зони); Лісостепову (напівволога та напівпосушлива); Степову (напівпосушлива).

За приуроченістю до різних геологічних формацій та за характером режиму в межах УМ виділяються два гідрогеологічних поверхи, які за гідродинамічними ознаками можуть бути віднесені, відповідно, до зон активного і уповільненого водообміну. У верхньому поверсі найбільш сприятливі умови для інтенсивного водообміну: це райони з розчленованим рельєфом і гумідним кліматом (частина Полісся, північна і північно-східна частини Лісостепової зони). Активній циркуляції підземних вод сприяє висока густота річкової мережі (до 0,6 км/км2), наявність кількох висотних ступенів дренування гідрогеологічних масивів та піщаний склад четвертинних воднольодовикових відкладів. Нижче регіонального базису дренування розташований нижній гідрогеологічний поверх, в якому поширені тріщинно-напірні води. Головними каналами руху підземних вод (переважно висхідного) є зони тектонічних порушень.

За особливостями водообміну виділяють три групи водоносних горизонтів і комплексів, приурочених до різних стратиграфічних горизонтів [110]:

1)   четвертинних, неогенових і палеогенових відкладів міжрічкових площ;

2)   палеогенових, крейдяних і юрських відкладів депресій в кристалічному фундаменті;

3)   тріщинуватої зони кристалічних порід докембрію і продуктів їх вивітрювання.

Гідрогеологічні   райони.

Гідрогеологічні масиви платформ доцільно районувати як на основі структурно-гідрогеологічного принципу [12], так і гідродинамічного – за генеральними напрямками стоку [110], оскільки останній певною мірою підпорядковується першому. При дотриманні першого принципу в якості гідрогеологічних районів першого порядку виділяють найбільші структурні елементи масиву – мегаблоки, межами яких є тривало існуючі мобільні шовні зони (за Лукашовим А.Д., 1976). Гідрогеологічні райони другого порядку відповідають сегментам – тектонічним структурам нижчого рангу. Сегменти, які виділяють в межах мегаблоку, відрізняються головним чином висотними позначками і характером поверхні дочетвертинного рельєфу.

При районуванні УМ першочергову увагу слід звертати на генеральні напрямки стоку підземних вод, які обумовлені існуванням вододілів підземного стоку. Рух підземних вод у межах УМ представляється в досить складному вигляді. На фоні основних напрямків з північного заходу на південний схід і від центральної частини в сторони прилеглих артезіанських басейнів спостерігаються найрізноманітніші напрямки стоку підземних вод з вододілів у долини річок [38]. Тим не менш, в межах УМ виділяється чотири основних водообмінних басейни: Придніпровський із північним і північно-східним трендовим напрямком підземного стоку – в сторону річок Прип’ять і Дніпро; Кіровоград-Вінницький басейн (Центральний мегаблок) з південним трендовим напрямком стоку – до Чорного моря та південно-західним – до Південного Бугу, Задніпровський басейн – із західним напрямком стоку – в сторону р.Дністер (відноситься до Західного мегаблоку); Приазовський басейн або масив (відповідає Східному мегаблоку) – з південним напрямком тренду – в сторону Азовського моря.

Відповідно до принципів районування викладених в [16,17], в межах Українського гідрогеологічного масиву тріщинних вод зараз виділяють три райони другого порядку: Прип’ятсько-Дніпровський (або Придніпровський), Конксько-Ялинський і Приазовський.

Придніпровський район займає найбільшу частину УМ. В тектонічному відношенні представляє собою виступ кристалічного фундаменту Східно-Європейської платформи, який на більшій частині території перекритий осадовими відкладами кайнозойського, а на схилах та в палеодолинах – мезо-кайнозойського віку. Наприклад, в межах Созонівської палеодолини (Кіровоградська область) поширені відклади буромської світи (К1-2br). Район характеризується переважаючим використанням підземні води в кристалічних породах та корі їх вивітрювання. Лише в північних та західних областях подекуди використовуються води четвертинних алювіальних і флювіогляціальних відкладів (Рівненська, Хмельницька області), неогенових (Хмельницька та Вінницька області) та палеогенових (південна частина Київської області, центральні частини Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей).

Розташований на південному сході УМ Конксько-Ялинський гідрогеологічний район, або накладений артезіанський (адартезіанський) басейн, приурочений до заглибленої частини однойменної тектонічної западини, що розділяє інші два райони. Цей басейн відноситься до напівзакритих, де водотривкі породи приурочені до верхньої частини розрізу. Докембрійські кристалічні породи в центральній частині депресії залягають на глибині більше 250 м. Підземні води містяться в осадових відкладах крейдової, палеогенової, неогенової та четвертинної систем і являють собою гідравлічно пов’язану систему. Живлення окремих горизонтів системи відбувається за рахунок інфільтрації та розвантаження тріщинних вод Придніпровського і Приазовського гідрогеологічних районів. Найбільше практичне значення має водоносний комплекс у нижньо-середньоеоценових відкладах (експлуатуються чотири групові водозабори). Дещо менше значення має верхньоецен-нижньоолігоценовий водоносний комплекс (Гуляйпільський водозабір). Не зважаючи на те, що захищеність та водозбагаченість верхньокрейдового горизонту досить значна (дебіти свердловин до 76 м3/год), він практично не експлуатується.

Приазовський гідрогеологічний район приурочений до підвищеного Приазовського масиву, що представляє собою виступ кристалічного фундаменту, складений переважно метаморфічними породами бузько-дніпровської гнейсової серії та інтрузивними породами, представленими лужним комплексом. Докембрійські породи і продукти їх руйнації майже на всій території перекриті еолово-делювіальними суглинками, які на південному схилі масиву відділені від порід фундаменту пліоцен-нижньочетвертинними глинами, понтичними піщано-глинистими відкладами і товщею порід середнього та верхнього сармату (див. Додаток 3). В основному ці відклади поширені у Стульнівській, Новомихайлівській та Чернігівській депресіях. Район відрізняється значною збідненістю на прісні підземні води. Найбільше значення мають тріщинні води кристалічних порід, якість яких не завжди відповідає вимогам до питних вод.

 

 

 

Версия для печати
Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено, при согласованном использовании материалов необходима ссылка на ресурс. 
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS