Бурение скважин в Киеве и Киевской области      
Тел.: 093 597 31 10
От 140 грн/м. !

Передмова

Міністерство освіти і науки України

 

 

Ж.С. Камзіст, О.Л. Шевченко

 

 

 ГІДРОГЕОЛОГІЯ УКРАЇНИ

 

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів геологічних, географічних та екологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

 

КИЇВ – 2007

УДК 556.34

ББК

 

Камзіст Ж.С., Шевченко О.Л. Гідрогеологія України: Навчальний посібник. – К. 2007 –   398 с.

ISBN

Рецензенти: Г.М. Забарний, доктор технічних наук,

            В.М. Лісничий, канд. геол.-мін. наук (обидва ІВЕ НАН України);

            Ю.С. Бут, канд. геол.-мін. наук                             

                   (Київський геологорозвідувальний технікум)

              В.В. Гудзенко, канд. геол.-мін. наук

                     (Інститут геологічних наук НАН України)

 

 

Важливість регіональних гідрогеологічних оцінок, необхідних для визначення перспективності територій на пошуки підземних вод цільового призначення, зростає з приводу загострення дефіциту чистих природних вод і подальшої переорієнтації питного водопостачання з використання поверхневих джерел на значно більш захищені і якісні підземні води.

В посібнику розглянуто закономірності поширення і умови формування підземних вод основних стратифікованих підрозділів гідрогеологічних структур України з врахуванням регіональних чинників антропогенного впливу; приведено ресурси підземних вод, обсяги їх використання та еколого-геологічний стан. Висвітлено найбільш апробовані та поширені у гідрогеологічній практиці підходи до гідрогеологічного районування території України та інші питання.

Для студентів геологічних, географічних та екологічних спеціальностей , що вивчають дисципліни “Гідрогеологія”, “Гідрогеологія України”, “Регіональна гідрогеологія та гідрогеологія України”, а також для спеціалістів, які працюють в галузі гідрогеології, інженерної геології, прикладної екології.

Посібник може бути використаний як довідник при складанні курсових робіт, дипломних проектів, проектів на розвідку та експлуатацію родовищ питних і мінеральних вод; при облаштуванні підземних водозаборів тощо.

В посібнику розглянуто закономірності поширення і умови формування підземних вод основних стратифікованих підрозділів гідрогеологічних структур України з врахуванням регіональних чинників антропогенного впливу; приведено ресурси підземних вод, обсяги їх використання та еколого-геологічний стан. Висвітлено найбільш апробовані та поширені у гідрогеологічній практиці підходи до гідрогеологічного районування території України та інші питання.

Для студентів геологічних, географічних та екологічних спеціальностей , що вивчають дисципліни “Гідрогеологія”, “Гідрогеологія України”, “Регіональна гідрогеологія та гідрогеологія України”, а також для спеціалістів, які працюють в галузі гідрогеології, інженерної геології, прикладної екології.

Посібник може бути використаний як довідник при складанні курсових робіт, дипломних проектів, проектів на розвідку та експлуатацію родовищ питних і мінеральних вод; при облаштуванні підземних водозаборів тощо.

Передмова

 

З часу публікації роботи Ф.А. Руденка “Гідрогеологія Української РСР” пройшло 35 років. За цей час дещо змінились погляди на стратиграфічне розчленування осадових відкладів платформенного чохла на території України, з’явились нові дані про будову фундаменту. В 1993р. НСК України видано «Стратиграфічну схему України для карт нового покоління», в якій закріплено нові підходи до картування окремих зрізів стратифікованих утворень фанерозою. В 1997 р. вийшов з друку «Стратиграфічний кодекс України», що також викликало необхідність перегляду гідрогеологічної стратифікації, з 2001 року почалась геолого-гідрогеологічна зйомка території України в масштабі 1:200 000, вийшов «Державний водний кадастр України». Значний крок зроблено у вивченні умов водообміну в найбільш заглиблених частинах артезіанських басейнів (Л.П. Швай, Г.В. Куликов, В.І. Дюнін, В.І. Лялько, М.М. Митник та ін.); на новому рівні розглянуто питання інфільтраційного та елізійного режимів і роль палеогідрогеологічних процесів (В.Н. Холодов, С.І. Смірнов, І.К. Зайцев, А.А. Карцев, Є.А. Барс, С.Г. Жук, R. Hähne, W. Kluge, C. Sonntag, K. Rozanski та ін.). Результати гідрогеологічних досліджень по надглибоких свердловинах (Кольська, Саатлінська, Колвінська, Уральська, Криворізька та ін.), що були виконані у 1980 – 1990-х роках, дозволили зробити значні узагальнення і наукові відкриття. Зокрема було відкрито гідрогенне розущільнення порід на великих глибинах (за матеріалами Кольської надглибокої свердловини, на глибині від 4,5 до 12,5 тис. м спостерігається зростання тріщинуватості та обводненості порід по окремих зонах); за ізотопними даними по Саатлінській свердловині доведене протікання низхідної фільтрації підземних вод в межах пройденого розрізу (до 8247 м), у зв’язку з чим зроблено висновок, що гідратація, як внутрішнє джерело розвантаження, має суттєве значення для глибинних водоносних горизонтів; в Колвінській свердловині, в інтервалі глибин 6890-6905 м виявлено води морського генезису, що перебувають в рівновазі з водовміщуючими породами (М.С. Голіцин та ін.); доведено, що значні глибини (> 4000 м) мають великий потенціал нафтогазоносності, а нижня межа біосфери сягає глибини 6820 м (Тюменська надглибока свердловина) і, скоріш за все не є граничною.

У 80-ті – 90-ті роки було розроблено і розвинуто теорію гідрогеологічного районування за умовами водообміну та формування природних ресурсів підземних вод (Б.І. Куделін, І.Ф. Фіделлі, В.А.Всеволожський, В.М. Шестопалов та ін.). За останні десятиріччя на Україні відкрито нові родовища підземних прісних, мінеральних та промислових вод, оцінено їх запаси, а також виконано уточнені оцінки запасів підземних вод на регіональному рівні; розроблена і вийшла з друку перша українська Класифікація мінеральних вод (2003 р.) та багато інших спеціальних публікацій.

У зв’язку з тим, що в багатьох районах Земного шару вплив людини на підземні води набув регіонального характеру, на провідні позиції в гідрогеології вийшли питання, пов’язані з охороною підземних вод від виснаження та забруднення (В.М. Гольдберг, 1983-1987, А.Є.Орадовська, 1983-1985, І.К. Гавич, 1985-2005, В.А. Мироненко, В.Г. Руминін, 1998-1999 та ін.), розроблюється та вдосконалюється концепція вразливості підземних вод до забруднення (Margat J., 1968, Albinet, 1970, І.С.Зекцер, 2001). Наприкінці 80-х років розроблено таксономічну ієрархію антропогенно-змінених водообмінних геосистем, як об’єктів районування, та виконано районування і картування цих геосистем за характером і ступенем антропогенної деформації (Шестопалов В.М., 1987-1991). Гідрогеологи України безпосередньо зіткнулися з проблемою забруднення підземних вод техногенними радіонуклідами, які поширились в навколишньому середовищі після катастрофи на Чорнобильській АЕС, що сприяло новому поштовху у дослідженнях масопереносу в гідрогеосфері (А.Б.Ситников, В.М.Шестопалов, В.Є.Алексєєвський, Д.О.Бугай, В.В.Гудзенко, С.П.Джепо, І.Ю. Насєдкін, О.С. Скальський, О.Л. Шевченко та багато інших).

На Україні за останні десятиріччя відчутно зростає екологічний вплив нових чинників водообміну, перерозподілу хімічних сполук та взаємодії поверхневих і підземних вод, що чітко простежується в роботах цілого ряду вчених (В.М.Шестопалов, М.С.Огняник, М.І.Дробноход, А.Б.Ситников, А.О.Сухоребрий, Ю.Ф.Руденко, І.Д.Багрій, В.П.Бобров, А.В.Лущик, Г.Г.Лютий, І.К. Решетов, Є.О. Яковлєв та ін.).

Аналіз і узагальнення результатів робіт з оцінки стану підземних вод в умовах інтенсивної господарської діяльності свідчить, що у зв’язку зі скороченням виробництва дещо зменшилося техногенне навантаження на геологічне середовище в цілому, в тому числі скоротились обсяги підземного водовідбору. Але кількість стічних вод, твердих відходів, викидів у атмосферу, що надійшли в навколишнє природне середовище за тривалий час, неухильно дає про себе знати стійким погіршенням якості питних вод.

Прогнозні ресурси підземних вод України складають близько 21,3 км3. З них 12,2 км3 гідравлічно не пов’язані з поверхневими водними обєктами. Найкраще забезпечені підземними водними ресурсами північні і північно-західні області країни, на які припадає близько 67%, в той час як у південних областях зосереджено лише 15%.

Україна – одна з найменш забезпечених питною водою країн Європи. Питома величина загального поверхневого стоку у маловодний рік (з урахуванням транзитного стоку) не перевищує 1,02 тис. м3 на одного жителя. В той час як мінімально необхідна норма, за визначенням Європейської економічної комісії ООН, складає 1,5 тис. м3. Наприклад, в Польщі ця величина дорівнює 1,4, в Білорусії – 3,3, а в Росії – 25,4  тис. м3. Крім того, слід враховувати, що поверхневий стік у нас дуже нерівномірно розподіляється впродовж року та за площею: диспропорція між його потребою для використання (питне, промислове, для зрошення) та фактичною наявністю зростає з півночі на південь країни. При тому, що на Україні питне водопостачання на 75% забезпечується саме найбільш вразливими до забруднення відкритими водними джерелами, оборотне використання води з яких веде до постійного погіршання її якості, недбале відношення до підземних вод, як головного резерву питного водопостачання, викличе в недалекому майбутньому глибоку кризу у цій галузі.

До забруднення підземних вод основних водоносних горизонтів що експлуатуються призводить інтенсивний безсистемний відбір підземних вод, в окремих випадках з перевищенням його над затвердженими запасами, підтягування солоних морських вод, а також перетікання високомінералізованих підземних вод із нижчезалягаючих водоносних горизонтів, тощо. Також на якість підземних вод впливають численні осередки забруднення, що знаходяться в зоні впливу водозаборів. На території України нараховується близько 320 таких осередків, що тяжіють до промислово розвинених регіонів, таких як Кривбас, Донбас, Донецько-Придніпровський економічний район та інші. Саме тому у цьому підручнику велика увага приділяється умовам залягання та загальної захищеності водоносних горизонтів регіонального значення, а також розподілу експлуатаційних запасів підземних вод по районах і областях України.

Очевидно, що теоретичні та прикладні аспекти регіональної гідрогеології України тісно пов’язані з екологічною компонентою, що, без сумніву, є знаковим явищем для сьогодення України. Найбільш вразливими до забруднення звичайно є перші від поверхні незахищені водоносні горизонти ґрунтових вод, характеристиці яких також приділена увага в даному посібнику. І все ж, основною метою цього видання є формування у читача уяви, головним чином, про природні умови утворення запасів підземних вод, оскільки, у зв’язку із значною мінливістю сучасної гідрогеоекологічної обстановки, доцільно охарактеризувати лише загальні напрямки та головні осередки розвитку несприятливих техногенних процесів. Сподіваємось, що відомості, викладені в рамках невеликого навчального курсу, стануть в нагоді студентам і спеціалістам-геологам, географам, екологам та майбутнім фахівцям з інших природничих спеціальностей.

Участь авторів у роботі над підручником розподілилась наступним чином: розділи І, ІІ.1, ІІ.4, ІІІ.1-ІІІ.4, ІІІ.6, ІV, V.1 а також Передмова та Висновки написані авторами спільно; розд.V.2, ІІ.2, ІІ.3 – переважно Ж.С. Камзістом; О.Л. Шевченком – Вступ, розд. ІІІ.5 і ІІІ.7.


 


Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено, при согласованном использовании материалов необходима ссылка на ресурс. 
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS