Бурение скважин в Киеве и Киевской области      
Тел.: 093 597 31 10
От 140 грн/м. !

Відклади неогену. Артезіанські свердловини

Значення водоносності відкладів неогену для буріння артезіанських свердловин.

 

 Відклади неогену майже всюди обводнені. Товща неогену представляє, в основному, єдиний комплекс гідравлічно пов’язаних водоносних горизонтів, місцями відокремлених, із змінною площею та потужністю. На ділянках, де в підошві неогену відсутній водотрив, підземні води цих відкладів для буріння артезіанських свердловин гідравлічно пов’язані з нижчезалягаючими горизонтами (у докембрійських, палеозойських, крейдяних і палеогенових відкладах). Залежно від літологічного складу водовміщуючої товщі неогену, у ній розвинені пластові, пластово-тріщинні, тріщинні та карстові води.

Найвище стратиграфічне положення займає понтичний регіоярус верхнього міоцену (NIp). Водоносний горизонт приурочений до відкладів, які у Передкарпатському гідрогеологічному районі представлені пісками з прошарками алевритів загальною потужністю до 7,0 м, а в Придністров'ї - галечниками та пісками XI терас Дністра, Прута і Серета.

Водоносний горизонт у відкладах бесарабського підрегіоярусу міоцену (NIbs) поширений у Галицькому і Полісько-Подільському гідрогеологічних районах. Даний горизонт для буріння артезіанська свердловина тяжіє до субаквальних відкладів значної потужності (15-50 м), представлених пісками та вапнистими пісковиками [58].

На межі нижнього та середнього сармату (NIs1-2) у Галицько-Волинському і Полісько-Подільському гідрогеологічних районах виділяється широко розвинений нерозчленований водоносний комплекс, приурочений до пісків різнозернистих з прошарками глин потужністю від 15,0 до 70,0 м. Cарматський комплекс добре прослідковується у східній частині басейну (Хмельницька й північна частина Тернопільської області). Породи неогену тут всюди обводнені. Проте на ділянках, де вони прорізаються на всю потужність річковою мережею і представлені сильнотріщинуватими та закарстованими вапняками (толтрові пасма), водоносні горизонти майже повністю здреновані й не використовуються для буріння артезіанських свердловин.

У середньому міоцені в усіх гідрогеологічних районах виділено волинський водотривкий комплекс, представлений глинами чорними, мергелями, алевритами з прошарками пісків та бентонітів, рідше оолітових вапняків. Загальна потужність водотриву змінюється в широких межах    від 5,0 до 35,0 м.

Підстеляється волинський водотривкий комплекс водоносними і локально водоносними відкладами нижньосарматського підрегіоярусу (NIs1). Цей водоносний горизонт поширений майже всюди, але є локально водоносним у Галицько-Волинському та Полісько-Подільському гідрогеологічних районах. Він приурочений до вапняків з лінзами та прошарками пісковиків загальною потужністю до 110 м у Галицькому та Передкарпатському районах, а також до пісків та пісковиків потужністю до 10 м на іншій частині басейну. Глибина залягання підземних вод – 5 - 90 м. Продуктивність свердловин переважно близько 1,5 дм3/с [17, 88]. На південно-західній окраїні Волино-Подільського басейну (Чернівецька область) нижньосарматський водоносний комплекс представлений прошарками та лінзами конгломератів, пісків, пісковиків, які присутні серед глин дашавської світи (NIdš) (рис. 3.10) та волинських верств (NIvl). Потужність водоносних порід становить зазвичай 5-10 м, інколи досягає 60-70 м. Води напірні. В деяких свердловинах простежується самовилив. Дебіти артезіанської свердловини - 0,9-4,5 дм3/с при пониженні рівнів від 0,2 до 27,5 м та до 6,5 дм3/с — при самовиливі. Питомий дебіт 0,2 дм3[29]. Води зазвичай прісні, подекуди мають підвищену мінералізацію.

До волинських верств, серед яких зустрічаються прошарки пісків та пісковиків, приурочені підземні води спорадичного поширення також і в Галицькому гідрогеологічному районі. Це переважно прісні, гідрокарбонатні кальцієві води з мінералізацією 0,3-0,7 г/дм3 і жорсткістю 1,1-3,5 мг-екв/дм3. Але практичного значення ці води для буріння не мають.

У середньому міоцені в Передкарпатському районі та на Придністров'ї мають значний розвиток відклади косівської світи баденського регіоярусу (NIks) (Додаток 3, табл.Д.3.2). Верхню частину світи складають водотривкі глини з прошарками вугілля та алевроліти загальною потужністю близько 100 м, нижню частину – слабоводоносний горизонт, приурочений до пісковиків, вапняків та пісків потужністю до 50 м. Глибина залягання обводнених порід 15 - 47 м. Води баденського регіоярусу слабонапірні, величина напору 2,5 - 15 м. Дебіти свердловин 0,6 - 1,5 дм3/с. Витрати джерел не перевищують 0,3 - 0,6 дм3/с. Води бадену експлуатуються чисельними свердловинами в ряді районів Львівської області. Для водопостачання шляхом буріння використовуються також великі джерела. Водовміщуючі породи бадену викриваються тут на глибині від 2 - 3 до 45 м. Води безнапірні або слабонапірні. Продуктивність свердловин коливається від 0,6 до 28 дм3/с. На ділянці поширення кавернозних вапняків припливи води до каптажів досягають кількох десятків дм3 за секунду, а сумарні дебіти водозаборів 85 – 110 дм3/с (с. Шкло). Питомі дебіти змінюються від 0,15 до 45 дм3/с.

В межах Галицького району ІІІ-го порядку (Львівська верхньокрейдова мульда) водоносними є тернопільські верстви верхньобаденських відкладів (NItn), поширені на окремих ділянках вододілів. Водовміщуючі породи представлені органогенно-уламковими, детритусовими, літотамнієвими вапняками, пісками, пісковиками та карбонатними глинами, глибина залягання яких від 2 до 50 м. Рівні підземних вод залягають на глибинах від 5 до 30 м. Дебіти свердловин змінюються від 0,4 до 2,8 дм3/с. Води гідрокарбонатно-сульфатні кальцієві, сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві та сульфатні кальцієві з мінералізацією від 1 до 5 г/дм3; жорсткістю 0,5-15,0 мг-екв/дм3, рН – 6-9 (за даними Є.Кондратюка). Води, отримані шляхом буріння свердловин, використовуються для бальнеологічних цілей та, іноді, –  індивідуальними артезіанськими свердловинами.

В усіх виділених районах простежується водоносний горизонт у відкладах тираської світи (NItr) бадену, представлений пісками, пісковиками, вапняками, гіпсоангідритами, гіпсами загальною потужністю 10-30 (іноді й більше) метрів. На Прут-Дністровському межиріччі і в пригирлових ділянках приток Дністра даний горизонт тяжіє до вапняків потужністю 10-20 м. Глибина залягання обводнених порід змінюється від 7 до 50 м. Води частіше безнапірні та слабонапірні. Продуктивність свердловин змінюється від 0,1 до 3 дм3/с при зниженнях на 1 – 6 м [17]. Питомі дебіти змінюються в межах 0,03 - 2,5 дм3/с. Відомі і практично безводні артезіанські свердловини. Води використовуються для водопостачання шляхом буріння свердловин ряду населених пунктів Хмельницької та Тернопільської областей.

У південній частині Галицького гідрогеологічного району нижньо-середньобаденські відклади тираської та нижчезалягаючої опільської світ  об’єднуються в єдиний водоносний комплекс (NItr+op), що на цій території є першим від поверхні та основним у водокористуванні. Найбільш водозбагаченими для буріння свердловин є вапняки, пісковики, піски опільської світи (загальною потужністю від 20 до 120 м) і в меншій мірі – невитримані за потужністю (від 1-3 до 8 м, як в с.Васючине, до 47 м в Рогатині) гіпси, ангідрити та вапняки тираської світи. Глибина залягання покрівлі водоносного комплексу збільшується зі сходу на захід від 3 до 86 м; глибина статичного рівня – від 10 до 60 м. Дебіти свердловин змінюються від 0,0004 до 2,55 дм3/с при пониженнях від 1,7 до 20 м; дебіти колодязів – 0,002 – 0,005 дм3/с, джерел – 0,02-0,03 дм3/с. Води сульфатні кальцієві, сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві, сульфатно-гідрокарбонатні натрієві з мінералізацією від 0,5 до 6,5 г/дм3 і жорсткістю від 8 до 20 мг-екв/дм3.

В південно-західній частині Волино-Подільського басейну, переважно на правому вододілі Дністра (Полісько-Подільський район), тираський та опільський водоносні горизонти також об’єднуються у водоносний комплекс середньо- та нижньобаденських відкладів (NItr+op) (див. рис.3.10), приурочений до закарстованих гіпсів (тираська світа), пісків, пісковиків і вапняків (опільська світа). Глибина залягання покрівлі водоносного комплексу від 1,9 до 98,5 м, потужність водоносних шарів від 0,3 до 36,0 м. Води зазвичай мають напір від 0,1 до 30,0 м [29]. Підземні води для буріння артезіанська свердловина пов’язані з гіпсоносними відкладами мають сульфатний кальцієвий склад і мінералізацію до 1,8 г/дм3.

Нерідко сірководневі води даного комплексу використовуються в бальнеологічних цілях (вміст Н2S на курортах від 6-110 мг/дм3 – курорт «Черче» до 170-450 мг/дм3 – «Немирів», «Любень Великий», «Шкло», «Язів»). В окремих пробурених свердловинах вміст Н2S сягає 770 мг/дм3 (с.Коти).

Також у середньому міоцені в усіх районах (в тому числі у Передкарпатському) виділяється водоносний горизонт для буріння свердловин у відкладах опільської світи нижнього бадену (NIop). Потужність його здебільшого змінюється від 12 до 50 м [58], а в Галицькому районі – від 2,5 до 115 м. У Придністров'ї він поширений на південний захід від площі розповсюдження відкладів тираської світи і представлений обводненими вапняками, водонасиченими пісками з лінзами алевритів.

В Галицькому та західній частині Галицько-Волинського району, там де відклади тираської світи відсутні, водоносний горизонт у відкладах опільської світи поширений першим від поверхні, може бути безнапірним і напірним та, здебільшого, є основним у водопостачанні населення шляхом буріння свердловин. Глибина залягання покрівлі горизонту тут від 1 до 65 м, в зоні зчленування Східноєвропейської платформи з Передкарпатським прогином – до 127 м. Статичні рівні встановлюються на глибинах від +2,0 (в крайовій західній та південно-західній частинах платформи) до 70 м. при бурінні. Середній дебіт свердловин становить 1,0-3,5 дм3/с, дебіт джерел досягає 10-40 дм3/с (смт. Великий Любінь).

Живлення відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і, в меншій мірі, – за рахунок перетікання з нижчезалягаючого водоносного горизонту у відкладах верхньої крейди (в сумі близько 275 тис. м3/добу).

Хімічний склад вод гідрокарбонатний або сульфатно-гідрокарбонатний магнієво-кальцієвий, мінералізація 0,5-0,7 г/дм3, жорсткість – від 4 до 9,5 мг-екв/дм3, рН – 6,3-8,0. Використовується для господарсько-питного водопостачання шляхом активного буріння артезіанських свердловин м.м. Львів, Городок, Миколаїв, Пустомити, Роздол (водозабори: “Воля Добростанська”, “Великополе”, “Каменебрід”, “Будзин”, “Керниця” та ін. із сумарним дебітом 88,5 тис. м3/добу у Львові, «Новороздольський», ділянки «Дібровська» й «Балка Глибока» та ін.).

 

Версия для печати
Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено, при согласованном использовании материалов необходима ссылка на ресурс. 
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS