Бурение скважин в Киеве и Киевской области      
Тел.: 093 597 31 10
От 140 грн/м. !

Вплив будівництва

Вплив будівництва й експлуатації різноманітних промислових, комунальних та інженерних споруд на стан підземних вод.

Найвиразніше проявляється техногенез на територіях великих міст, які іноді займають величезні площі (від 600 до 6 000 км2). Тут людина змінює природний рельєф, гідромережу, якість та запаси підземних вод, ґрунтовий покрив, рослинність, склад повітря, характер прояву екзогенних процесів і навіть клімат. Особливо активно антропогенні процеси розвиваються в районах великих хімічних і гірничопереробних заводів, де створюється специфічний ландшафт, змінюється ґрунтовий і рослинний покрив, склад атмосфери, на поверхні нагромаджуються відходи виробництва.

За даними інженерно-геологічних досліджень, в Україні налічується 327 міст, які потребують захисту від тих чи інших небезпечних природних чи природно-техногенних геологічних процесів.

У промислових центрах Придніпров’я, Донбасу, Миколаївщини інтенсивно відбуваються сучасні процеси техногенного осадонакопичення. Насипні відклади значної потужності, що формуються поблизу промислових підприємств, здебільшого в балках і ярах, на узбережжі дельт річок та лиманів Чорного моря, характеризуються неоднорідним складом і пухкою будовою. Потужність їх досягає 20 м. Намивні утворення формуються під час інженерної підготовки заплавних територій і представлені переважно дрібнозернистими пісками. На намивних ґрунтах поширене цивільне й промислове будівництво (Київ, Дніпропетровськ).

У великих містах і промислових центрах дуже поширене таке шкідливе явище, як підтоплення, яке часто пов’язане з втратами води з водопровідної мережі, будівництвом ставків, водосховищ тощо. З підтопленням і локальним змочуванням лесів і лесовидних суглинків, на яких проводиться будівництво, пов’язані процеси просідання ґрунтів, які перебувають в напруженому стані від зовнішнього навантаження чи власної маси ґрунту. Просідання викликають чисельні деформації конструкцій будівель і споруд. Формування верховодки, а іноді й нових водоносних горизонтів у містах, веде до затоплення підвалів, просідання або набухання ґрунтів, деформації будинків старої забудови, активізації зсувних процесів, а з перетіканням техногенних вод у нижні водоносні горизонти – до погіршення якості підземних вод.

Особливо помітно техногенез поширюється навколо гідротехнічних споруд. У зв’язку з будівництвом гребель різко змінюється вигляд і гідрологічний режим річок, збільшується площа водного дзеркала [46]. Підпір води в річках змінює режим підземних вод, рівень їх піднімається, місцями відбувається заболочення, а в посушливих районах, крім цього, – засолення ґрунтів. Підтоплення в зоні активного впливу підпору водосховища сприяє активізації екзогенних геологічних процесів (зсувів, суфозії, просідання тощо). У районах гідротехнічного і меліоративного будівництва (Каховське водосховище, Північно-Кримський канал) спостерігається широкий розвиток техногенного карсту.

Серед сучасних інженерно-геологічних та гідродинамічних процесів, підтоплення територій у степовій зоні України є найбільш очевидним та поширеним явищем, що відображає глибоку трансформацію природних умов живлення, розвантаження та формування запасів вод зони активного водообміну. За даними Державної геологічної служби Мінприроди, Українського державного геологорозвідувального інституту та Державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ України», динаміка процесу підтоплення залишається прогресуючою [73]. Процес підтоплення набув регіонального характеру саме у південних областях (рис.1.5): Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській, а, крім них, і в Полтавській та Харківській областях, де зосереджено 87% всіх підтоплюваних орних земель. В АР Крим, станом на 01.01.2007 р., підтоплено 210 сільських населених пунктів, в тому числі  5 селищ міського типу. Площа підтоплених територій в Криму, в цілому за 2006 р. склала 37,094 тис. га, що на 24,3 тис. га більше ніж в 2005 р. [15а]. Для цих територій підтоплення стало частиною загального процесу зміни стану геологічного середовища, пов'язаного з інтенсивним освоєнням земель (забудова, зрошення, гідротехнічне будівництво). Середній приріст підтоплення  в  цих  областях сягає  від 150 до 500 км2/рік. У той час як на Поліссі (Волинська, Житомирська, Рівненська та північна частина Київської областей) приріст нульовий або навіть відбувається зменшення підтоплених площ [73]. Спостереження свідчать про негативну тенденцію зростання підтоплених площ у зонах впливу водосховищ і зрошувального землеробства, у гірничовидобувних регіонах, на урбанізованих територіях.

На території України експлуатується більше 25 тис. водосховищ і ставків (1 на 20 – 25 км2) об’ємом до 50 млрд. м3 і площею більше 13 тис. км2 (близько 2 % площі території України).  Висока  частка  зарегулювання поверхневого стоку, при виході з ладу та відставанні реконструкції і будівництва  дренажу, приводить до збільшення підземних вод і регіонального техногенного підняття їх рівня до критичної глибини 1,5 – 3,0 м (рис. 1.5).

За даними багаторічних спостережень режиму підземних вод на масивах зрошення півдня України, інтенсивність приросту рівнів знаходиться в чіткій залежності від водоподачі і в середньому складає 0,3-0,8 м/рік. За результатами обстежень, проведених підрозділами Гідрогеолого-меліоративної служби Держводгоспу, у 2005 році на території 17 областей у сільській місцевості у підтопленому стані (рівні ґрунтових вод менше 1,5 м), знаходилось 148 тис. га сільськогосподарських угідь, або 0,5 % від всієї площі сільгоспугідь, у тому числі  18,1 тис. га у зоні зрошення, або 0,8 % від наявних, а також 454 сільські населені пункти (рівні ґрунтових вод менше 2 м), з них 123 у зоні зрошувального землеробства [73].

У результаті реструктуризації вугільної промисловості Донбасу по Донецькій області за період 1996-2005 р.р. проведено закриття і ліквідацію вугільних шахт, у тому числі: у Донецько-Макіївському вуглепромисловому районі – 24; Торезо-Сніжнянському – 18; Центральному – 9; Червоноармійському – 4 [15a]. При виведенні шахт з експлуатації способом «мокрої консервації», тобто їх затоплення до статичного  рівня,   раніше  здреновані  товщі    затоплюються,  розміри

депресійних лійок зменшуються, змінюються швидкості потоку підземних вод, відбувається підйом рівнів підземних вод. На площах, де відбулись просадки над виробленим простором та незворотна консолідація пухких порід за рахунок їх осушення, нині розвиваються процеси підтоплення.

У західних областях України найбільші площі підтоплення збігаються з площею видобування вугілля у Львівсько-Волинському басейні. Спорудження і експлуатація магістральних трубопроводів, залізничних і автомобільних шляхів теж виявляє значний вплив на стан геологічного середовища. Специфіка цих лінійних об’єктів полягає в їхній протяжності, прокладанні в різних природно-кліматичних зонах, транспортуванні шкідливих для навколишнього середовища продуктів – нафти, аміаку, етилену, кам’яного вугілля, мінеральних добрив тощо. Крім безпосереднього втручання, пов’язаного з технологією будівництва й експлуатації, є небезпека виникнення аварій, пожеж, забруднення атмосфери, ґрунтів і підземних вод продуктами, що викидаються. Все це завдає шкоди не лише геологічному середовищу, а й усьому довкіллю.

Версия для печати
Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено, при согласованном использовании материалов необходима ссылка на ресурс. 
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS