Бурение скважин в Киеве и Киевской области      
Тел.: 093 597 31 10
От 140 грн/м. !

Вплив гірничовидобувної та хімічної промисловості

Вплив гірничовидобувної та хімічної промисловості.

Деякі рудні й нерудні корисні копалини розробляються ще з доісторичних часів. Особливого розвитку їх видобуток набув протягом останніх двох століть. На сьогодні щороку на Землі видобувається близько 100 млрд. т руд, паливної сировини й понад 300 млн. т сировини для виробництва мінеральних добрив та різноманітних будівельних матеріалів. Це призводить до великих змін, переважно негативних, як у геологічному середовищі, так і в навколишньому середовищі взагалі.

Найбільше впливають на природне середовище відкриті гірничі виробки, кар’єри, глибина яких у багатьох країнах світу вже досягає 500 – 600 м і більше. Спорудження таких глибоких виїмок порушує рівновагу в масиві гірських порід і спричиняє розвиток різноманітних геологічних процесів. Це призводить до порушення природної структури гірських порід, інтенсивного вивітрювання, розвитку тріщинуватості та розущільнення [45,116]. Спостерігаються порушення статичної рівноваги порід і розвиток зсувних деформацій і явищ в укосах, випирання дна та бортів виїмок внаслідок пучення глинистих порід, фільтраційних деформацій порід, зумовлених різкими змінами гідрогеологічних умов. Крім цього, щоб запобігти затопленню кар’єру, знижують рівень підземних вод за допомогою свердловин, пробурених навколо нього. Це не лише змінює режим підземних вод, а й впливає на режим джерел, колодязів, струмків і навіть річок, а в легкорозчинних породах спричиняє карстові процеси.

З кар’єрів, шахт і свердловин лише Криворізького басейну щороку відкачується близько 50 млн. м3 високомінералізованих вод з мінералізацією 28 - 30 і навіть 47 г/дм3. Ці води завдають значної шкоди сільськогосподарським угіддям не тільки цього регіону, а й значної частини півдня України, оскільки засолюють і поверхневі й підземні води верхніх водоносних горизонтів.

У районах ведення гірничих робіт та антропогенного навантаження розвиток техногенного карсту нерідко супроводжується катастрофічними наслідками. Особливого розвитку цей процес набув: у районах видобутку солей в межах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Донецької областей (Солотвинське, Калуське, Стебніківське, Новокарфагенське та інші родовища); в межах родовищ сірки (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області); у районах розробки флюсодоломітової сировини в Західному Донбасі; на ділянках шахторозробок і внаслідок шахтного водовідливу (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Львівська області).

З гірничовидобувною промисловістю пов’язані великі втрати родючих земель, які відводяться для кар’єрів, відвалів покривних порід, відходів переробки руд тощо. Наприклад, у Донецькій області площі кар’єрних полів перевищують 130 км2, а площі, зайняті різними відвалами й териконами, –  понад 220 км2 [116]; в Криворізькому басейні площа останніх сягає 50 км2, а хвостосховищ – 47,1 км2. Потужність відкладів у відвалах досягає 110 м [25]. Слід зазначити, що породи териконів, піддаючись фізичному й хімічному вивітрюванню, розвіюються вітром, переносяться на значні відстані, забруднюючи атмосферу, грунти, поверхневі й підземні води. Наприклад, відвали Криворізького басейну виділяють за рік 42 – 65 тис. м3 пилу, а шламосховища додають ще 30 – 70 тис. т залізо-кварцового пилу. Крім того, від вибухів у кар’єрах на місто Кривий Ріг щодня випадає до 500 т пилу, який складається з оксидів заліза, кремнію та інших елементів. Не випадково кількість професійних захворювань у цьому місті серед робітників гірничорудної промисловості в 20 – 30 разів вища, ніж по Україні в цілому.

Внаслідок виробничої діяльності підприємств обсяги промислових відходів в Україні щорічно збільшуються на 80 млн. т [93]. У зв’язку з сировинною орієнтацією економіки в їх складі домінують саме гірничопромислові відходи (близько 88%).

Зонами екологічного лиха, у зв’язку з ввезенням із-за кордону та безсистемним складуванням власних високотоксичних промислових відходів стають раніш благополучні райони в Закарпатті (Берегівський), Львівській, Волинській, Полтавській, Хмельницькій, Одеській областях, які могли б бути зонами оздоровлення, міжнародного туризму або заповідними. Свердловини в зоні впливу цих осередків забруднені хлоридами, сульфатами, нітратами, аміаком, роданідами, фенолами, нафтопродуктами, марганцем, свинцем, стронцієм та іншими полютантами, в кількостях, які в окремих випадках у декілька разів перевищують норми ГДК.

Видобування рудних і нерудних корисних копалин здійснюється і відкритим способом, і шахтним. За корисними копалинами людина все глибше й глибше проникає в земну кору. Найглибша у світі дослідницька свердловина, пробурена на Кольському півострові, перевищила глибину у 15,5 км. Вугілля вже добувають з глибини 1200 – 1500 м, нафту на континентах – з глибини від 4700 (Флорида) до 7500 м (Тюмень), на континентальних шельфах – до 8500 м, в т.ч. 2000 м водної товщі (Мексиканський залив), а золото – з глибини 3800 – 4000 м (Індія, Південна Африка). Глибина розвідувальних свердловин на нафту й газ у Внутрішній зоні Передкарпатського прогину нині досягає 7000 м. У такий спосіб людська діяльність порушує будову земної кори, оскільки у зв’язку з розробкою корисних копалин створюються підземні порожнини, які за масштабами перевершують форми підземного карсту. Звідси виникають явища осідання земної поверхні [45]. Наприклад, у Криворізькому басейні, де донедавна існувало 24 шахти для видобутку залізної руди (завглибшки від 300 до 1 200 м), площа шахтних полів досягла 74,5 км2, а сумарна площа зафіксованих ділянок осідання земної поверхні – 16,4 км2.

Суттєво позначився на довколишньому природному середовищі бурхливий розвиток вугільної промисловості в Україні за повоєнні роки. Нині вуглевидобуток в Україні зосереджений у трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Всього в Україні на 2006 рік діяли 173 шахти (табл. 1.1), і 6 розрізів. Шахти досягають глибини 1300 і більше метрів.

Саме вугільній промисловості належить особливо значна роль в порушенні еколого-геологічних умов в Донбасі. Розробка кам’яного вугілля тут проводиться з ХІХ століття. На початок дев’яностих років ХХ століття працювало 254 шахти, на яких видобувалося майже 180 млн. т/рік вугілля, а також 65 вуглезбагачувальних фабрик, якими в місцеву гідрографічну мережу скидалося понад 22,0 - 25,8 м3/с (1,90 - 2,23 млн м3/добу) забруднених шахтних вод (з мінералізацією в середньому 2,4 - 4,5 г/дм3). Ці води вміщували велику кількість завислих твердих частинок [5]. За даними 2003 року, при зменшенні кількості працюючих шахт до 159, сукупні об’єми скидів шахтних вод становили 86,3 тис. м3/добу.

Велика кількість шахт і кар’єрів порушує режим підземних вод, що змінює природні ландшафти, на поверхні з’являються великі насипні конусоподібні горби, терикони, які часто горять, викидаючи в атмосферу багато диму. У вугільній промисловості відвали, що горять, є одним з основних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу. На 2006 рік горіло 172 відвали з 913 у цій галузі [73]. Другим за значенням джерелом забруднення атмосфери, пов’язаним з видобутком вугілля, є виділення з надр різних газів у значній кількості (в шахтах вони часто призводять до вибухів і людських жертв). Катастрофічними за наслідками є також займання вугілля в лавах, раптові викиди вугілля і порід, прориви води з верхніх горизонтів або з відкритих водойм, тощо.

В сучасних умовах, при масовому закритті шахт, спостерігається регіональне підвищення мінералізації підземних вод, у зв’язку з чим виникає ризик зростання мінералізації на водозаборах, розташованих у долинах річок, а також збільшення мінералізації свердловин, поверхневих вод водойм.

При розвідуванні нафтових і газових родовищ головними чинниками, які негативно впливають на геологічне середовище, є вода й різноманітні хімічні елементи, які разом з водою потрапляють в глибокі верстви гірських порід. Ступінь забруднення геологічного середовища буровими розчинами залежить від кількості та токсичності хімічних реагентів, котрі застосовуються для приготування промивних рідин. Їхня кількість у розчині має бути мінімальною, а концентрації – гранично допустимі.

Таблиця 1.1. - Еколого-геологічний стан основних гірничодобувних басейнів і районів України [75].

 

№ за пор.

Головні гірничодобувні басейни, гірничопромислові райони (ГПР)

Кількість діючих (закритих - зк) шахт, розрізів, кар’єрів (по Донбасу за станом на 2004 р.)

Площа ведення гірничих робіт, км2

Середні глибини розробки, м

Сукупна площа поширення небезпечних ЕГП та явищ, км2

Площа депресій-ної воронки, км2

Об’єм  відвалів, км3

 

підтоп-лення

просідан-ня  поверхні

карстово-суфозійні явища

 

1

Донецький вугільн. басейн

158 шахт (зк > 300)

6 890

320-1120

< 70 [1])

3700 1)

210 1)

разом > 2100

1047

 

2

Львівсько-Волинський

вугільний басейн

14 шахт (зк 4)

300

350-600

30

22

 

місцеві депресії

0,08

 

3

Дніпровський буровугільний басейн

1 шахта,

6 розрізів (зк 7)

92

40-80

2 1)

7 1)

 

місцеві депресії

2,8

 

4

Криворізькій залізорудний басейн – 4 ГЗК

21 шахта, 8 кар’єрів

360

500 -1300

< 10 1)

17

30

місцеві депресії

1,35

 

5

Білозерський залізорудний район

1 шахта

< 20

> 500

3

> 12

 

4200

6

40

6

Кременчуцький ГПР – Полтавський ГЗК

2 кар’єри

7

100-180

 

 

 

110

0,18

 

7

Бахмутський ГПР (на гірничохімічну сировину)

5 шахт на сіль (зк 6), 5 гіпсових шахт і кар’єрів, 2 солепромисли-гідровруби (зк 1), > 30 кар’єрів

47

25 - 60

5 1)

> 5

12 1)

місцеві депресії

0,52

 

8

Докучаєвський ГПР

(на ту ж сировину)

10 кар’єрів (зк 1)

420

110-154

 

 

17 1)

місцеві депресії

4,2

 

9

Нікопольський марганцеворудний басейн

7 шахт

72

470

 

23,5

 

місцеві депресії

7,1

 

10

Передкарпатський

сірконосний басейн

3 шахти на калійну сіль, кар’єри на сірку

> 150

400

 

< 3

72 1)

150

22,8

 



[1])Можлива активізація чи збільшення площі поширення НГП та явищ при закритті шахт; можливі виникнення зсувів на бортах відвалів, кар’єрів

Великої шкоди навколишньому середовищу завдають нафта, газ, конденсат і високомінералізовані пластові води, які надходять і накопичуються в гірських породах під час випробування свердловин. Дуже шкідливими для навколишнього середовища є  аварійні викиди і відкрите фонтанування свердловин, особливо нафтою. Часто вони супроводжуються пожежами, людськими жертвами, виселенням людей з населених пунктів, втратою свердловин і природних ресурсів, виведенням з ладу значних ділянок родючих земель та істотними матеріальними витратами на їх ліквідацію. Аварійне фонтанування може тривати від декількох діб до 2–3 років.

Під час видобутку нафти й газу, основними забруднювачами, які впливають на геологічне середовище, є нафта й значні запаси мінералізованих пластових вод. Нафта має надзвичайно високі токсичні властивості, а тому незначна її кількість у воді робить непридатною воду для господарсько-побутового використання, негативно впливає на флору і фауну. Сильно забруднена нафтою територія стає майже непридатною для рослинного й тваринного світу.За результатами обстежень 2006-2007 років значне забруднення грунтових вод виявлене і в місцях тривалої експлуатації нафтобаз, особливо тих, що приурочені до військових аеродромів (м.м. Узин, Запоріжжя, Миколаїв), автозаправочних станцій (АЗС «Альянс» в м.м. Одеса, Переяслав-Хмельницький, Васильків, с.Митниця Васильківського району Київської області, сел. Олександрівка Кіровоградської області, с.с. Леніне, Рощино АР Крим та ін.). 

Версия для печати
Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено, при согласованном использовании материалов необходима ссылка на ресурс. 
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS